Середа, 21.11.2018, 01:33
Вітаю Вас Гість | RSS

Персональний сайт учителя

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Виховна робота

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ:

"ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ГОСПОДАРІВ — СПІЛЬНА ТУРБОТА СІМ'Ї І ШКОЛИ"

Орієнтовний зміст виступу класного керівника.

Шановні батьки, дорогі матері! Усі ми добре знаємо українське народне при­слів'я: "Малі діти — малий клопіт, а великі — великий".

Крок за кроком ми з вами доходимо до тієї межі, з якої починаються оті великі турботи, пов'язані з великими дітьми. Навіть якщо наші діти зразкові у навчанні, добре виховані і батькам не доводиться червоніти за їхню поведінку, все одно батьків бентежать думки: а як йому дати освіту? а яка її жде доля? що чекає їх за батьківським порогом? Як побудують своє життя в такий нелегкий час? А жити нашим дітям випало у час дійсно нелегкий, багатий на проблеми. І, зрозуміло, успішно розв'язуватиме їх той, хто буде до цього підготовленим.

Про цю готовність пізно буде говорити тоді, коли вони постануть безпосередньо перед вашою дитиною. Поговоримо про деякі перешкоди на шляху до такої готов­ності. Йдеться про явище, яке особливо турбує учителів і повинно так само хви­лювати батьків. Чим дорослішими стають наші діти, тим нижче падає інтерес до навчання в деяких із них. І таких, на жаль, чимало. Причин тут можна назвати багато, які залежать не тільки від самого учня. Поговоримо про те, що залежить від вас, батьків. Деякі батьки, констатуючи, що їх син чи донька перестали сум­лінно вчитися, змирилися з цим і зробили висновок: не всім же бути ученими, високоосвіченими, ходитиме за плугом, господарюватиме й без високих наук. Ще інші дали зрозуміти  своїм чадам, що усе сьогодні купується — і вуз, і дип­лом, і робота...

Внаслідок такої позиції батьків падає інтерес до навчання і в дітей бідняків (все одно, мовляв, ніде не навчатиметься, бо немає за що), і в дітей багатіїв (все одно навчатиметься у престижному вузі!). Отак поступово наш учень починає нехтувати домашніми завданнями, певний час ще тримається на тому, що запа­м'ятає з уроку, а далі вже і на уроці неуважний. Власне, правильніше говорити про перебування такого учня в школі, ніж про його навчання. І найстрашніше те, що батьки, бачачи як ледащіє їхня дитина, не звертають на це увагу. У небажанні навчатися таїться велика небезпека.

По-перше, всім відома аксіома, що природа не терпить пустоти. Отже, коли підліток не бере в голову розумного і доброго, лихе й нерозумне само знаходить його й заповнює порожнечу. Саме ті підлітки, які байдикують, найчастіше зазна­ють негативного впливу вулиці, потрапляють у сумнівні компанії, привчаються до шкідливих звичок.

По-друге, навчання — це не лише здобуття певної суми знань. Це постійний розвиток інтелекту. Осмислюючи суспільні та природні явища, розв'язуючи вправу чи задачу, учень удосконалює свої розумові здібності, піднімається на щабель вище у своїх інтелектуальних можливостях.

Нехай ваш син чи донька не прагне стати науковцем, а буде простою людиною, добрим господарем чи господинею дому. До речі, хочу нагадати, що добрий гос­подар чи господиня — це ідеал з погляду нашої національної народної педагогі­ки. У жодних джерелах народної творчості не знайдеш схвалення ледарства, не­вігластва, неуцтва, а навпаки, — "наука в ліс не веде, а з лісу виводить". А хто сказав, що господареві дому не потрібні освіченість, кмітливість, працьовитість, відповідальність за сім'ю, наполегливість у досягненні своєї мети і врешті-решт повага від людей?! Добрий господар — це той, хто зуміє забезпечити добробут своєї сім'ї, вивести в люди дітей, доглянути у старості батьків. А для цього, погодьтеся, тре­ба навчитись долати труднощі, треба вміти працювати. Це треба розвивати зма­лечку, особливо в отроцтві та юності, коли людина прагне до самоствердження як особистість.

Отже, потураючи своїм дітям у їх небажанні вчитися, ми привчаємо їх жити легко, безтурботно, паразитуючи на праці батьків. Таким чином, нібито бажаючи дитині добра (хай, мовляв, зазнав дитинства, ще встигне намучитись!), ми приносимо їй зло, бо не розвиваємо здатності й бажання протистояти випро­буванням, які готує їй життя. "Люби дитину, як душу, а тряси, як грушу", — гово­рили наші діди та прадіди. Цим вони не проповідували жорстокості, чи, не дай, Боже, насильства над дитиною. Але під цим розуміли поєднання любові з вимогливістю, Привчаючи дітей до відповідальності. Навіть вік дитини образно визначався здатністю до того, чи іншого діла.

— Скільки це вже вашому? — запитували.

— Та вже пастушок, — відповідав батько.

Отак і проходив хлопчик етапи життєвої школи й загартування — від пастуш­ка до косаря, сіяча, господаря поряд з навиками до праці, засвоюючи неписані закони порядності, чесності, шанобливості, бережливості тощо. .   Великий український письменник і вчений І.Я.Франко писав:

Хто в першій чвертині життя

 Знання не здобув,

А в другій чвертині життя

Добра не здобув,

А в третій чвертині життя

Хто чесним не був,

Той скаже в четвертій: "Бодай би

Я в світі й не був ".

Наші діти у тій "чверті життя", коли їм пора здобувати знання у наполегли­вій, напруженій праці. І це їхній обов'язок, без виконання якого повною мірою вони не стануть такими повноцінними людьми, якими могли б і мали б стати. Лінуючись учитися, вони не розвинуть у собі всіх можливостей, закладених твор­цем людини.

"Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання — це небезпечні близнюки, матір'ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності", — писав В. Сухомлинський.

Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задат­ків і можливостей. Деякі батьки допускають помилку, потураючи дітям ще й у виборі улюблених і не улюблених предметів. Мовляв, тобі, сину, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов'язково захоплюватися історією чи літературою. А згадаймо горезвісні роки, коли зрусифіковані батьки писали заяви, щоб звільнити їхніх дітей від вивчення української мови. Наскільки збіднили своїх нащадків такі бать­ки, відлучивши їх від величезного духовного багатства народу!

До знань не можна ставитись так прагматичне: пригодяться вони чи ні у май­бутній роботі. Знання потрібні ще й для багатого, різнобічного, щасливого духов­ного життя, не пов'язаного безпосередньо з працею. Не бійтесь того, що вашим дітям заважко вчитись. Адже небезпечніше, коли їм надто вже легко.

Чи не трапляється у вас таке — син, нашвидку справившись із домашніми завданнями, байдикує, а на запитання мами або тата, чи все виконав, відповідає: "У нас назавтра легкі завдання, немає над чим думати"?

Отут ви й насторожитеся: чи справді так? А якщо так, то вашій дитині потрібно давати складніші завдання, бо легке — нецікаве, не вимагає напруження, розумо­вих зусиль, а, отже, й не піднімає на вищий рівень уміння.

Бажання вчитися утверджується в дитини, яка любить читати. Чи не найбіль­ше лихо сьогоднішнього виховання — безкнижковість духовного життя. Тепер книжці доводиться змагатися з іншими джерелами інформації — телевізором, магнітофонними записами тощо. Отже, навіть там, де є в сім'ї хороші книжки, вони, на жаль, стоять на полицях непрочитаними. "Читання, — писав В. Сухомлинський, — це, образно кажучи, вітрила, завдяки яким корабель думки пливе впе­ред, і вітер, що надимає ці вітрила. Нема читання — нема ні вітрил, ні вітру". Посприяйте, щоб наші з вами вихованці "зазнали щастя того плавання, відчули себе сміливцями, які стали віч-на-віч із безмежним морем людської мудрості".

Повернемось ближче до теми нашої розмови про виховання майбутнього гос­подаря. Добрий господар уміє не лише заробити, придбати, а й розумно розпоря­дитися своїм добром. Чи привчаємо ми своїх дітей до цього? Чи знають вони тільки свої забаганки, а якою ціною батьки їх задовольняють — їм невідомо, та й байдуже?

Ми наближаємось до дуже важливої проблеми — виховання потреб. Розумних потреб людини, якій властива культура бажань, — один з найскладніших відтін­ків тієї складної речі, яку ми називаємо моральним смислом життя. Тільки люди­на, яка вміє по-людськи бажати, розуміє і відчуває, що таке важко, дозволено і що не дозволено.

Якщо ваша донечка, вимагаючи нових модних речей, не помічає, що мати дав­но вже не купувала собі обновки, вважайте, що ви допустили суттєву помилку у вихованні. Культура бажань, на думку В.Сухомлинського, — "зворотний бік повинності... Виховуючи високоморальні, благородні бажання й утримуючи від бажань недопустимих і недозволених, ми тим самим запобігаємо великому лиху — розкладанню і розбещенню внаслідок невтримного задоволення примх". (Т. 1, с.77.)

Добрий господар, господиня — це дбайливий батько — опора й годувальник сім'ї, мати — її Берегиня. Чи розмовляєте ви про це зі своїми дітьми? Мені зда­ється, якби в сім'ї виховували майбутнього батька й майбутню матір, молоді люди глибше усвідомлювали б відповідальність батьківства. Може, тоді менше було б "скороспілих" і недовготривалих шлюбів. Не було б або набагато зменшилось би покинутих дітей, здебільшого народжених без шлюбу їхніх батьків.

Добрі господарі — це добрі сусіди. Інколи люди судять про сусідів із їхнього ставлення до них, не аналізуючи власного ставлення до сусідів. Стався до людей так, як ти хочеш, щоб люди ставились до тебе, — ось чого ми повинні вчити своїх дітей і словом, і власним прикладом.

Добрий господар — це хороший громадянин. Він не лише хазяїн у своїй хаті й на своєму шматку землі, а й не дозволить собі і сміття висипати в лісі, на полі чи десь на дорозі, аби лише ніхто не бачив. Йому не байдуже, що по-варварськи винищують ліси і забруднюють водоймища, руйнують те, що створено людською працею та розумом.

Розумний господар не голосуватиме за могорич чи за гроші, бо він розуміє: від того, хто вирішуватиме долю держави, залежить доля його дітей, онуків, правнуків.

Отже, із сказаного випливає висновок: виховати своїх дітей розумними, пра­цьовитими, чесними людьми, гідними поваги, — наш батьківський і громадянсь­кий обов'язок. Бажаю вам успіху в цій великій справі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ: "МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї"

Матеріал для виступу класного керівника.

Шановні батьки, дорогі матері! Ви, мабуть, помітили, що у своїх розмовах з вами я часто цитую твори Василя Сухомлинського. Ось і сьогодні я хочу розпо­чати свій виступ українською легендою, яку розповідав своїм вихованцям видат­ний педагог.

Це було давно. В одному селі дівчата й жінки вирішили показати свою майстер­ність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, полотно, скатерку, одяг.

У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У старих людей, яким громада доручила назвати найкращих майстринь, очі розбіглися: багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски, на яких були вив'язані дивні птахи.

Але переможницею стала дружина бідняка — Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, хоч усе це вміла чудово робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губів — заспівала, защебетала пташ­ка, як жива. Всі стояли на майдані, не поворухнувшись, усіх зачарувала пісня, раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок, якого привабив спів на землі.

"Хто творить розумну і добру людину, — найкращий майстер" — таке було рішення стариків.

Усі ви трудитесь, і кожен чогось-таки вже досягнув у своєму житті, чогось надбав, щось створив своїми руками і розумом. Та все-таки "людина залишає себе в людині. Якщо хочеш залишитися в серці людському — виховай своїх ді­тей," — повчає великий український педагог. Істина ця для вас не нова. Але ко­жен, хто має дітей і серйозно займається їх вихованням, напевне, усвідомлює: виховання дітей не лише найважливіше, але, мабуть, і найскладніше наше завдання.

Дивлячись на сьогоднішніх своїх дітей, не можеш не пройматися тривогою і болем: що чекає їх у цьому жорстокому світі?

На зорі нашої незалежності багато і з надією говорилося про духовне відро­дження нації. Сьогодні на сторінках патріотичної преси все більше песимістич­них нот. "Як страшно, як важко жити... в такому обвалі, в крахові сподівань, у розчаруванні, у відсутності перспектив. Кришиться серце, плаче душа, голо­сить безнадія..." ("Літературна Україна", № 3, 22.01.2004 р.). Це слова відомого письменника Ю. Мушкетика, людини старшого покоління, яка зазнала війни, хо­лоду і голоду, але не пам'ятає такого, як сьогодні, падіння моралі. Ви, люди моло­ді, запитайте у своїх матерів і батьків Як їм в отроцтві хотілось потрапити на кінофільм із засторогою: "Дітям до 16 років не дозволяється". І що, ви думаєте, було в цих фільмах? Закохані...цілувалися. Порівняймо з тим, на що дивляться і що слухають наші цьогочасні, навіть не шістнадцяти-, а шестилітні діти!

Вульгарна (здебільшого російська) лексика широко використовується у бойо­виках, як у західних, так і в російських, у телефільмах, героями яких є "новые русские", мафія. Ця лексика, на жаль, стає звичною в окремих російськомовних телепередачах. Про це з болем пише автор статті "Не осквернімо душі своєї" М.Лесюк ("Літературна Україна", 15.01.2004 р.). Автор наводить факти, від яких стає моторошно. Цитую:".. програма "Окна" пропагує не тільки нецензурщину, а й пропагує розпусний спосіб життя молоді. А нещодавно ті, хто кохається в бридотній нецензурщині, отримали можливість ще й майстерно її використову­вати, прослуховуючи "Байки із зони" у виконанні Шури Каретного, записані на компакт-диски, видані студією "Группа товарищей" з Одеси". Російські вульга­ризми мають дивовижну здатність "в'їдатися" у мовлення людини (а як швидко їх засвоюють діти!) і паразитувати в ньому у вигляді вставних слів, слів-паразитів.

Спробуйте підслухати як спілкуються між собою підлітки у своїй "компанії" — і у вас вуха зів'януть, навіть, якщо ви не надто вимогливі до свого мовлення.

Епідемія матюків поширилась серед школярів і студентства. Особливо боляче й соромно слухати, коли матюкаються дівчата — майбутні матері. Нахабство, розв'язність, безцеремонність процвітає не лише в словах, а й у поведінці молоді. А наслідки — жахливі.

Важко забути одну з телепередач "Без табу", в якій ми побачили молоду матір, котра (у відчаї,страху, ненависті, озлобленості зрадженої й покинутої) вкинула щойно народжену дитину у громадський туалет. Виступити по телебаченню вона погодилася, як стверджує, з метою повчання дівчаткам: нехай дивляться і не повто­рюють її жахливої долі, щоб зрозуміли, що 14-15 років — ще не час для материн­ства, а отже, й для інтимної близькості з чоловіками.

Я звертаюсь до вас, дорогі матері. Ваші діти, особливо дівчатка, — це юні акселератки, в яких зрілість статева значно випереджає зрілість духовну й соціаль­ну. Придивіться — це вже не діти. Ви помітили, скільки уваги ваші діти приділя­ють своїй зовнішності? У них є свої секрети. Чи діляться вони з вами тим, що їх непокоїть, хвилює? Сьогодні вже й п'ятирічні поінформовані, що не в капусті їх знайдено, і не лелека приніс. А деякі матері дванадцяти-, тринадцятирічних дівчаток уникають відвертих розмов зі своїми дочками. А одна мати здивовано запитала: "А про що з ними говорити? Вони давно все знають?". Хочеться запитати: "А звід­ки знають? А як знають?" Звичайно, з вулиці, з телебачення. Колись потайки від батьків читали романи для дорослих, сьогодні, як правило не читають. Так-от, наше з вами завдання — виробляти правильні оцінки побаченого і почутого, формувати правильний погляд на високу місію материнства, застері­гати своїх дітей від фатальних помилок, не дати їм упасти в бруд, від якого дуже важко, а то й неможливо відмитися.

Говоріть зі своїми донечками про ідеал дівчини з погляду нашої народної мора­лі, говоріть з ними про дівочу честь, гідність, гордість. Хай від вас вони почують, що вінок нареченої, про який мріє кожна дівчина, — це не лише прикраса, а й символ чистоти, яку вона повинна зберегти до свого щасливого заміжжя. Бо від кого вони про це дізнаються? Засоби масової інформації рекламують презервативи, щоб захистити молодь від СНІДу. А як уберегти від бруду свою душу, — щось не можемо назвати такої молодіжної програми. Хай ваші дочки чують від матерів, що дівчаткам огидно не лише вживати брутальні вирази, матюки, а й слухати їх і бути присутніми там, де такою мовою послуговуються. Порядні дівчата не мають про що говорити з лихословами, грубіянами і розпусниками.

Говоріть зі своїми синочками, які так хочуть якнайшвидше подорослішати, про гідність справжнього мужчини, про його лицарське ставлення до дівчини, жінки, незалежно, хто вона для нього: подруга, сестра, мати чи просто жінка. Звичайно, якщо батько сам висловлюється "кількаповерховими" матюками, а мати не залишається в боргу й відповідає тим самим, — годі й починати з сином чи донькою розмову на цю тему. Виховання починається з власного прикладу, саме батьки мають бути для підлітків еталоном чесності, порядності, вірності, мораль­ної чистоти, високої культури. Стежте за своїми словами і вчинками, бо діти по­мічають і те, чого ми самі за собою інколи не помічаємо.

У ранньому віці діти прагнуть бути хорошими. Це прагнення у них яскраво виражене. Для них ще недосяжне поняття морального чи аморального. Винагородою за чемність І слухняність для них є похвала старших, отримана Іграшка, якісь ласощі або інша бажана річ, поцілунок мами, ласкаве ставлення тата, яких треба заслужити...

Підліток також хоче бути хорошим, хоче, щоб таким його вважали, хоче подо­батись, але його прагнення, на відміну від дитячого, уже приховане, часто при­крите зовнішньою їжакуватістю, бравадою.

Запитаймо себе: "Чи наші підлітки не розуміють, що поводитись вульгарно, вживати непристойні слова, грубіянити, брехати, красти непристойно, амораль­но?" Рідко знайдеш такого, щоб у 12-14 років цього не розумів. Але неважко знайти таких, що так чинять. Зневажають духовні і моральні цінності, загально­прийняті норми поведінки. А це уже цинізм. Цинік (від грецького — собачий) — безсоромна людина. Бійтеся того, щоб у вашої дитини не зародилася безсором­ність, небезпечна вада душі. Адже безсоромній людині спочатку байдуже, що про неї подумають люди, а потім доходить і до цього, що їй байдужою стає і власна доля. На запитання судді про професію один шістнадцятирічний юнак відповів: "хуліган". З чим можна зрівняти таке падіння людини? Нахабство, під­лість, відступництво, зрадництво, розбещеність — кожен із цих пороків — дитя безсоромності й душевної порожнечі.

Як запобігти зародженню цих вад? Василь Сухомлинський застерігав: "Бере­жіть слова! Будьте обережними й обачними, спонукаючи дітей висловлювати свою думку". Педагог радить учити любити, а не говорити про любов. Учити відчувати й берегти свої почуття, а не вчити підшукувати слова для того, щоб сказати про неіснуючі почуття. Так плодиться лицемірство.

"Безсоромність породжується нездійсненними обіцянками. Не невольте дити­ну давати обіцянку, до якої вона духовно не підготовлена, для якої в неї ще немає сил і твердості душі. Якщо вона сама щось обіцяє, — вислухайте, повірте і разом з тим скажіть: не давай обіцянки, якщо не впевнений, що виконаєш її. Пам'ятай­те, що погана звичка часто давати слово, обіцянку і забувати про них породжує здерев'яніння, окостеніння серця, воно не відчуває мерзотності, брехні" (В.Сухомлинський). Нехай у вашій сім'ї панують правда і довіра. Нехай кожне слово, вимовлене батьками, дає плід, а не залишається пустоцвітом. Якщо ви нагадуєте дітям про Заповіді Божі, — подумайте, чи бачать вони ваш приклад того, як жити, керуючись Заповідями Божими!

Шановні батьки, матері! Однією бесідою чи лекцією, якби навіть вона була висококваліфікованою^ не висвітлиш усіх сторін і методів морального виховання.

Мета нашої розмови — насторожити вас, спонукати до глибоких роздумів, звернути увагу на архіважливість цього напряму. Будьте уважними до своїх ді­тей, звертайте увагу на кожен їхній вчинок, кожне слово.

Якщо дитина чекає вашої похвали, то підліток хоче поваги до його особистості. Нехай він відчує повагу, справжню, щиру, не показну. Боже борони прикидатися, грати. Фальш дорослих — одна із причин дитячого цинізму.

Немає потреби вам, людям дорослим і розумним, нагадувати азбуку мораль­ності. Ви ж бо добре знаєте, що, за законами писаними і неписаними, вважається високоморальним, а що є негідним людини, що є етичним, а що суперечить нор­мам. Хай знають ваші діти, що для вас святая святих — Заповіді Божі, що ви поважаєте звичаї і традиції рідного народу. Найбільшим багатством вважаються чесноти і добре ім'я серед людей, найбільша мрія ваша — бачити їх, своїх дітей, людьми, хорошими, порядними, високоморальними, гідними поваги, що ніколи ні словом, ні ділом не зганьблять свого роду.

Бажаю вам успіху у виконанні своєї батьківської місії.

 

 

 

 

 

 

 

 

Батьківські заповіді


Час іде, діти ростуть.... Не зоглядишся, як вони вже на порозі самостійного життя. Чи правильно ти виховав свою дитину? Думаєш і розумієш, що все ж  щось упущено.... А час назад не повернеш. Тому наступні поради, можливо, допоможуть батькам уникнути помилок у вихованні дітей.
 

1. Діти - наше дзеркало. Ні в якому разі не можна вести себе так, як ми не хочемо, щоб поводилися наші діти.
2. Не примушуй дитини зробити те, що зробити дійсно необхідно. Одного такого разу достатньо для того, щоб дитина перестала робити це за власним бажанням.
3. Не кажи, що не будеш любити малюка в разі неслухняності!
4. Не кажи, що тобі все одно.
5. Ні в якому разі не намагайся домогтися свого, лякаючи дитину.
6. Не критикуй дитину (адже віна найкраща!).  Критикуй сам поганий вчинок.
7. Завжди пояснюй, чому в даній ситуації необхідно вчинити саме так.
8. Якщо немає можливості пояснити відразу, пообіцяй, що поясниш пізніше і обов'язково виконай обіцянку.
9. Не налаштовуй дитини проти когось, не «грузи» своїми проблемами.
10. Не роби все за дитину, дай їй можливість самовиражатися і осягати світ на своїх помилках.
11. Не нехтуй ласками.
12. Заохочуй індивідуалізм, поважай думку дитини.
13. Не критикуй нікого в присутності дитини.
14. Не критикуй дитини та чоловіка у присутності сторонніх.
15. У випадку дитячої агресії:
а) допоможи малюкові висловитися, сказати про свої почуття;
б) знайди прийнятний спосіб виплеску агресії (наприклад, бій подушками);
в) якщо малюк вчинив погано, необхідно не розлютитися, а турбуватися і образитися.
16. Поважай почуття близьких, всі ми люди і маємо право як на позитивні , так і на негативні емоції.
17.Обговорюй  в сім'ї всі виникаючі проблеми.
18.Відповідай дитині про відносини батьків, але ..
19. Не дозволяй дитині втручатися у відносини батьків, ставати на чиюсь сторону.
20. Не відмінюй покарань, даних чоловіком.
21. Визнавай авторитет чоловіка в якихось питаннях.
22. Підтримуй авторитет чоловіка в очах дітей.
23. Щиро цікався як радощами, так і печалями дітей і чоловіка.

 

Форма входу
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Друзі сайту
Graffiti Decorations(R) Studio (TM) Site Promoter

Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz